Дитячий клуб Дивосвіт
Лялька-мотанка: іграшка чи загадковий талісман?
Лялька-мотанка – старовинна українська іграшка, яка є одним із символів нашого народу. Це не лише іграшка, але й давній оберіг, яким українські жінки намагалися захистити свою оселю, дітей та родичів. Найчастіше мотанку робили напередодні якогось свята, часто – і в зимові святки – на щастя, здоров’я, благополуччя. Майстер-клас із виготовлення мотанок провела й Прилуцька районна бібліотека. Учасники клубу «Дивосвіт» - учні 7-го класу Прилуцької гімназії №1 ім. Георгія Вороного із задоволенням створювали ляльки-мотанки, точніше – змотували, не зшиваючи ні один елемент. Обов’язковою під час майстер-класу була одна умова – гарний настрій, адже по-іншому робити мотанки – зась! Енергетика, з якою ми виготовляємо ляльку, стає її внутрішнім наповненням. Отож, думали тільки про хороше, веселилися та слухали цікаві факти й історії про загадкову ляльку українського минулого. Лялька-мотанка, за словами деяких дослідників, виникла саме як іграшка для дитини або ж пустушка: у полотно загортали хліб або кашу і давали такий згорточок смоктати немовляті. Іноді цей згорток підвішували над колискою – це був і дитячий харч, і забавка. Саме з такої ідеї, кажуть старожили, й прийшла до нас мотанка, що згодом перетворилася на привабливу ляльку в українських регіональних костюмах. Але це тільки одна сторона медалі – є інші версії. Кажуть, що ляльку робили і як оберіг, який мав приносити позитивну енергетику та відлякувати злих духів. Мотанки виготовляли для замовлянь і в побутових потребах: аби пішов дощ, був гарний урожай, стихла негода тощо. Своєрідність мотанки в тому, що вона немає обличчя, а замість нього – сакральний хрест. Це тому, що наші прабабусі вірили, що коли ляльці надати обличчя, вона зможе забрати в себе чиюсь ненароджену душу – хоча це лише одне із пояснень, версій про сакральний хрест багато. Словом, мотанка залишається особливим пластом української культури зі своїми секретами. Цікавою була й традиція робити ляльки-мотанки перед весіллям. Такий оберіг часто клали дівчині у скриню з приданим – він мав захистити наречених від злих очей на весіллі. Цю ляльку жінка берегла протягом усього життя. Часто передавала у спадок своїй дочці – особливо, коли шлюб був вдалим.У класичному розумінні мотанки робили з полотна та інших натуральних тканин, але були і винятки. Наприклад, ляльку з сакральним хрестом могли зробити і з соломи, кукурудзиння, товстих ниток. Часто, коли дитина в сім’ї хворіла, для неї робили ляльку із цілющих трав – це мало допомогти побороти хворобу. Цікавих фактів про загадкових ляльок нашого народу багато. У кожному регіоні України були свої традиції пов’язані з мотанкою, свої вірування, пояснення різних елементів її одягу. Якби там не було, мотанка залишається своєрідним національним символом, показує, який багатий духовний світ та фантазію мали наші предки. Для учасників «Дивосвіту» майстер-клас став не лише приводом помайструвати (дуже ж діти люблять робити щось своїми руками), але й приєднатися до національних традицій народу.