Григорій Григорович Радченко

Художники – це люди шляхетні, талановиті, романтичні і дуже близькі по духу бібліотечним працівникам. То ж, не випадково, вони часті гості в літературному клубі. Їх картини, які виставляються в стінах бібліотеки, кличуть за межі буденності, у дивовижний світ краси і поезії.

Члени юнацького клубу "Міленіум" в творчій майстерні заслуженого художника Григорія Радченка, відомого живописця Прилуччини.

Нині Григорій Радченко працює в Прилуцьких творчих майстернях Чернігівської спілки художників України. А починалося все зі шкільної парти, коли й відчув, що далі його дорога має бути пов'язана тільки з живописом, ні в чому іншому себе не бачив. По закінченні школи, коли вже мав неабиякі успіхи в малюванні, вступив до Курського педагогічного інституту на художній факультет.

В інституті молодий художник здобуває перші ази з композиції, гри світла й тіні, а також, вивчаючи роботи інших художників, прагне віднайти себе. Його захоплювали картини «передвижників», особливо тонко відчував манеру Васильківського. Сам же Григорій Радченко творить у стилі неокласицизму.

Роботи Радченка тепер можна побачити не тільки в Україні, але й у колекціонерів із Європи, США. Він вже має у своєму практичному «багажі» не одну персональну виставку.

Роботи його легкі, світлі, - хоч часто між них переважає осіння пора року. Але осінь у Радченка не похмура й сумна, а ота, жовтнева, - яскрава й багата на різнобарв'я.

«Бувають картини, які малюю і рік, і більше. Вдос¬коналюю, допрацьовую, шу¬каю натхнення, а його мені дарує світ», - резюмує Григорій Радченко.

Риженко Анатолій Миколайович

народився 24 червня 1955 року. Художник - графік.

Надзвичайно ерудований, цікавий співрозмовник Анатолій Риженко. Його картини неодноразово виставлялись за кордоном. Але, де б не був художник, він завжди линув додому, де все миле і близьке серцю, де ще в дитинстві, в пошуках етюдів, пізнав і покохав рідний край.

Іван Макарович Тринчук-Задорожний

- художник портретист та пейзажист.

народився 05.05.1924 р в х. Шевченка Новоархангельського району на Кіровоградщині. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації в 1947 вступає в художнє училище, 1952 закінчив відділення живопису Одеського художнього училища і прибув у м. Прилуки на посаду викладача малювання в педагогічне училище. Працював до 1975, потім перейшов у Прилуцький цех Чернігівського художнього фонду. Учасник художніх виставок у Прилуках і Чернігові. Більша частина робіт складається з пейзажів рідної землі, в яких свіжо і трепетно розкриває чарівність рідної природи, її красу. 8 січня 2006 року Іван Макарович помер.

Олександр Іванович Івахненко

- відомий український художник, лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка.

(н. 16.10.1949, с. Манжосівка) - український художник-графік, член Спілки художників України (1977), лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка (1989), заслужений художник України (1996), член-кореспондент Академія мистецтв України (2001). Працює в галузі книжної графіки.

Навчався в Прилуцькій художній студії при Будинку піонерів, якою керував художник і педагог Іван Макарович Тринчук-Задорожній.

1961 талановитого хлопчика після 4-х класів (11 років) віддають до Київської художньої середньої школи ім. Т.Г.Шевченка, де він успішно навчався сім років. Закінчивши її із золотою медаллю, вступив (1968) на навчання в Київський державний художній інститут (нині Академія мистецтв), на графічний факультет, в майстерні видатних майстрів графіки, академіка Василя Касіяна і професора Василя Чебаника і закінчив його з відзнакою у 1974.

Після служби в армії художник навчається в творчих майстернях Академії мистецтв СРСР в Україні, у майстерні графіки, якою керував член-кореспондент Академії мистецтв Михайло Дерегус. Активно працює в галузі книжкової графіки, ілюструє художні твори В.Короленка, І.Тургенєва, М.Лєрмонтова, Т.Шевченка.

У 1988 виходить у світ двотомна збірка поезій Т.Г.Шевченка, ілюстрована ним, яка отримала найвищу оцінку - Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка. Більше шести років присвятив він грандіозній праці, монументальному розпису стін на сюжети з життя і творчості генія України, музею Тараса Шевченка в Каневі на Чернечій горі.

Перша персональна виставка в Прилуках відбулася в 2001.

Вербещук Степан Степанович

Вербещук Степан Степанович народився в мальовничому селищі міського типу Ясіня, що на Закарпатті в квітні 1959 року. В 1976 році закінчив середню школу.

З 1979 по 1985 навчався в Київському інженерно-будівельному інституті за спеціальністю «Архітектура». В інституті займався малюнком та живописом у видатних українських художників Горбенко О.А. та Хіміча Ю.І.

Після закінчення інституту деяких час пропрацював головним районним архітектором в м. Носівка Чернігівської обл..

З 1987 по 1989 рік працював у художній майстерні Чернігівської художньо-оформлювального комбінату

Майже три роки займався різьбою по дереву та розписом ікон у Спасо-Преображенському соборі та Миколаївській церкві (сьогодні дзвіниця).

Живописом самостійно почав займатися в 1987 році.

Співпрацює х галереями Бойко-арт» (м. Київ, «PR группа «МаММа – арт» Евроимидж Украина» (м. Київ), Галерея живопису художників України (м. Тернопіль)

Член спілки «Київські митці»

Неодноразово брав участь в спільних виставках київських художників в Українському домі, в Будинку архітектора, в Музеї Книги в Києво-Печерській Лаврі.

Петро Борисович Бойко

- художник авангардист.

Петро Бойко, художник та колекціонер - особистість талановита і неординарна. Людина безмежної щирості та відкритості, справжньої спраги до життя, людей і мистецтва. Він має досить вагомі творчі перемоги і вдачі, достойну участь зі своїми оригінальними роботами в чисельних персональних та колективних виставках регіону і країни, але ж ніколи не зупиняється на досягнутому, на вже намальованому і позитивно відміченому колегами та мистецтвознавцями...

йому вдалося особисто поспілкуватися зі славетним художником сучасності і з господарем галереї "Пінчук - арт - Центр" Віктором Пінчуком, який вже неодноразово, за свої меценатські кошти, здійснював у країні великі культурологічні проекти:

Як художник, пан Петро працює в жанрі авангарду. У його полотен незвичайні кольори - вохристі, блакитно - сніжні, лілово - рожеві, бузковобілі.

В окремих робо¬тах останніх років з'явилося більше яскравіших, густих фарб, вони ста¬ли більш життєрадіснішими, вони випромінюють любов до життя, карнавальну піднесеність і веселість...

В його приватному культурологічному музеї (розташував його в своїй домівці) багато робіт інших художників - відомих і не надто, бо він вміє радіти справжньому таланту і розуміє цінність кожної написаної картини... Більше 500 полотен існують на стінах кімнат як цільна живописна мозаїка і дарують душі неповторну насолоду...

Мироненко Петро Павлович

(народився 13.07.1946, с. Ленінівка Менського району) -художник-живописець і графік, член Спілки художників України (з 1982). Початкову освіту одержав у с. Климентівка, куди сім'я переїхала у 1952 році. Здібності до малювання в нього проявилися з раннього дитинства. У 1964 році закінчив Чернігівське будівельне професійно-технічне училище, працював теслярем у Прилуцькому БМУ-23, одночасно відвідував студію образотворчого мистецтва при Будинку культури заводу будівельних машин, яку вів І.М.Тринчук-Задорожній. 1965-68 служив у Радянській Армії. В 1974 році Петро Мироненко закінчив Одеське театрально-технічне художнє училище, працював у художній майстерні м. Прилуки. З 1975 учасник багатьох виставок у Прилуках, Чернігові, Києві, Всесоюзної виставки акварелі в Ленінграді. В своїй творчості використовує різноманітну техніку: акварель, пастель, живопис.

Володимир Федорович Карась

- Заслужений художник України, член Національної спілки художників України.

Народився в 1944 р. на Чернігівщині. В 1966 р. закінчив Заочний університет мистецтв у Москві. З 1976 р. член Національної Спілки художників України. Учасник більше ЗО Всеукраїнських, групових та зарубіжних виставок. В різні роки працював керівником студії образотворчого мистецтва та художником Будинку культури, потім старшим майстром, головою художньої ради, головою Правління художніх майстерень в Прилуках. Згодом Головою ревізійної комісії, членом Правління і художньої Ради обласної Чернігівської організації Національної Спілки художників України. Відбулися 6 персональних виставок його творів. Працює в техніціТрав'юри, літографії, пастелі, акварелі і рисунка, а також в мішаній техніці. Творчі роботи багаторазово репродукцірувалися в - журналах, газетах, буклетах. Вийшли 3 художні альбоми, що повністю присвячені творчості художника, декілька каталогів. Ім'я, біографічні дані про В. Карася та його творчість занесено в Енциклопедію "Слово о полку Ігоревім" (1995, С.-Петербург) і подано в" Енциклопедію сучасної України (2000, Київ). Володимир Карась і далі продовжує відтворювати чарівну природу сьогодення та історичну минувшину своєї рідної землі. Як справжній митець, не байдужий до культури та історії інших народів, взагалі до проблем людини, її вічного взаємозв'язку з Космосом.

ГУЗІЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ

Заслужений майстер народної творчості України (1985). Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ст., двома орденами Червоної Зірки. Народився в родині кустаря. Закінчив семирічну школу №7 та курси столярів. У 1927 поїхав на Донбас. Протягом двох років працював у Садонських рудниках на Кавказі, Таджикистані, Узбекистані, Туркменістані. В 1934 повернувся в Прилуки, працював художником на махорочній фабриці, у міському театрі, кінотеатрі. Учасник Другої світової війни. Під Гомелем тяжко поранений. Після війни працював художником у Прилуцькому музично-драматичному театрі, в артілі „Пролетарська культура", Прилукторзі. В 1951 створив Прилуцький художній цех Чернігівських художніх майстерень, в якому пропрацював 24 роки. Працював церковним живописцем, у техніці інкрустації соломою по дереву (з 1970). Твори: „Загиблим однополчанам" (1981), „В ім'я миру" (1985), „Реве та стогне Дніпр широкий" (1986). Учасник багатьох виставок. Його роботи експонувалися в музеях Москви, Києва, Чернігова, Прилук. Учасник міських, рес¬публіканських, міжнародних виставок. Близько 100 робіт подарував музею рідного міста.

КАНТУР КАТЕРИНА ПЕТРІВНА

(народилася 17. лютого 1944, в с. Коржі Роменського району на Сумщині) - художниця, педагог. Закінчила філіал дитячої художньої школи, 1965 року - Дніпропетровське художнє училище, а в 1972 році - графічний факультет Київського художнього інституту. Учасниця виставок у Чернігові й Києві. Малює аквареллю, олівцем, тушшю, пастеллю, маслом. Любить малювати натюрморти, портретний живопис. Точне відчуття кольору й композиції, органічність живописних полотен - все це, як нікому іншому, притаманне художниці. З 1973 живе й працює викладачем школи мистецтв у Прилуках. Її картини прикрашають кращі приватні колекції Прилук, Києва, Львова й Калінінграда.

СЕМЕН ТИХОНОВИЧ КАНТУР

Цікаву розмову зі скульптором веде методист ЦБС Н.Г. Рябова.

Прилуцький скульптор Семен Тихонович Кантур - людина відома і шанована в Прилуках. Чудові роботи Майстра є в Мінську, Павлограді, Чернігові, Ніжині, Мелітополі. Автор пам'ятника Нестору Літописцю, меморіальної дошки відомому українському вченому С.І. Маслову. Вже готові до відливу у бронзі бюсти та пам'ятники письменникам Л. Забашті, П. Білецькому - Носенку, відомому актору М. Яковченку та багатьом іншим.

У 2007 році у Прилуках було відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку роботи Семена Тихоновича Кантура. Він став переможцем завершальної номінації "Прилуцького Олімпу" - "Митець року".